16.03. Лекція. Австралія та Океанія: загальна характеристика, специфіка ЕГП, особливості природи, населення і господарства.

Доброго дня, шановні студенти! Надаю Вам лекцію, яку Ви вивчаєте, акцент на номенклатуру і виконуєте домашнє завдання.

Лекція № 6

Тема: Австралія та Океанія: загальна характеристика, специфіка ЕГП, особливості природи, населення і господарства.

Мета: сформувати в студентів систему знань про природно-ресурсний потенціал Австралії; систематизувати уявлення студентів про міжнародну спеціалізацію регіона.

Обладнання:  фізична карта Австрації, атласи.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ

1. Який мореплавець відкрив Австралію?
2. Які крайні точки материка Австралія?
3. Дайте коротку характеристику географічного положення Австралії.
4. Яка переважаюча форма рельєфу Австралії і чому?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

            Австралія – країна, де все «навпаки»: сади зацвітають у жовтні, а в січні нещадно палить сонце, холодні вітри дують з півдня, а теплі – з півночі. Таких незвичайних тварин та рослин і в такій кількості немає більше ніде у світі. Австралійські аборигени – найменш чисельна раса Землі. Про ці та інші особливості Австралії, ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Австралійський союз – єдина держава, що займає цілий материк. Також охоплює о. Тасманія, і дрібні острови у Тихому та Індійському океанах навколо материка: Кінг, Кенгуру, Фліндерс, Барроу, Грут-Айленд. Країни-сусіди – тільки острівні держави: Нова Зеландія, Індонезія, Папуа-Нова Гвінея та ін.

Австралійський союз – федеративна держава, що складається з 6 штатів (Вікторія, Тасманія, Новий Південний Уельс, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія) та 2 федеративних території (Північна територія і Федеративна столиця).

За формою правління Австралія -  держава у складі співдружності, в якій формально главою держави є Британська королева, представлена генерал-губернатором.

Населення Австралії становить 21,8 млн. осіб (2011). За цим показником вона займає 55 місце у світі.  Середній вік австралійця 37 років.

Більшість їх проживає у пустельних та ніпівпустельних районах штатів Квінсленд, Західна Австралія та у Північній території. Приблизно 4/5 населення – вихідці з Великої Британії та Ірландії. Значний прошарок населення – особи італійського(до 5 % населення), грецького (майже 2%) походження, вихідці з колишньої Югославії (до 2 %).                     

Уркаїнська діаспора становить  понад 30 тис. осіб.

Рівень урбанізації становить 89 %. Найбільші міста – Сідней(4 млн осіб), Мельбурн (3,3 млн), Брісбен (1,5 млн), Перт (1,3 млн), Аделаїда (1,1 млн).

Головна риса економіко-географічного положення Австралії — ізольованість, віддаленість від інших материків. Технічний прогрес в транспорті і в засобах зв'язку "зблизив" її з іншими континентами. Позитивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії.

Австралія — високорозвинена індустріально-аграрна країна з багатогалузевою економікою і високим науково-технічним потенціалом. Основні галузі промисловості: хімічна, гірнича, електротехнічна, гідроенергетична, сталеплавильна, харчова, текстильна та легка промисловість, машинобудування. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний..

Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35 % вартості експорту, мінерального — 45 %. Експорт Австралії спрямовується зараз у США, Китай, Японію і країни Південно-Східної Азії.

Головними предметами імпорту в країну є комп'ютери, літаки, автомобілі, продукція хімічної промисловості, телекомунікаційне обладнання, ліки, одяг. А основні імпортери - США (14%), Китай (13%), Японія (11%).

Австралія є членом ООН, Організації з Економіного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), військово-політичного союзу АНЗЮК  (мініНАТО в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Назва союзу походить від заголовних літер назви трьох країн  - Australia, New Zealand, United Kingdom), Тихоокеанського пакту безпеки (АНЗЮС - Australia, New Zealand, United State). Австралія є лідером Кернської групи країн-виробників сільськогосподарської продукції та однією з засновниць Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС).

Виходячи з історико-економічних, політичних, а також фізико-географічних особливостей розвитку та формування окремих частин Австралії, доцільно охарактеризувати економіко-географічні відмінності їх за такими районами:

• Південно-Схід (Новий Південний Уельс і Вікторія),

• Північно-Схід (Квінсленд),

• Південна Австралія,

• Західна Австралія,

• Північна Територія,

• Тасманія.

До складу Південно-Східного району входять два штати - Новий Південний Уельс і Вікторія. Це найбільш заселений та економічно розвинений район. На узбережжі знаходяться Сідней і Мельбурн – головні міста Австралії. Трохи вглиб побудована столиця – Канберра.

Район багатий на поклади корисних копалин. На його долю доводиться понад 60 % всіх запасів кам'яного та бурого вугілля і 78 % його видобутку (головним чином біля рр. Літгоу, Буллі, Ньюкасл та долині Латроб). На заході., у районі Брокен-Хілл, — крупні родовища поліметаллов (свинець, цинк, срібло, мідь). Розвинені чорна (близько 74% виробництва в країні чавуну і 83% стали) і кольорова металургія, всіляке машинобудування, хімічна і суднобудівельна промисловість, зосереджена головним чином в крупних містах побережжя.

Основною галуззю промисловості є виробництво машин і устаткування, потім слідують харчова промисловість, видобуток нафти і вугілля, хімічна промисловість

Найбільшими промисловими підприємствами є заводи по збірці автомобілів Форд, Тойота і Холден, алюмінієві комбінати Алкоа в Портленді і Поінт Хенрі, нафтопереробні заводи в Джелонзі і Алтон, нафтохімічний комбінат у Лейвертоне.

Район також відіграє важливу роль в оборонній промисловості. Найважливішими її центрами є Мельбурн і Джелонзі.

Сільське господарство поширене на східних території Південно-Східного району. У тваринництві домінує розведення великої рогатої худоби, овець і свиней, завезених на початку освоєння європейцями континенту. Район займає перше місце в Австралії за поголів'ям худоби, є австралійським центром молочного тваринництва.

На район припадає значна частка австралійського виробництва сіна, фруктів, бобових, люцерни, кукурудзи, горіхів, вовни, пшениці, вівса, рослинного масла (близько 51%), птиці, рису (близько 99%), овочів, риби (включаючи розведення устриць), яка єкспортується в країни Азії й лісівництва (включаючи виробництво деревної крихти). Банани і цукор вирощуються в основному в районах Клейренса, Річмонда і річки Твід.

Південно-Східний район відомий своїми виноградниками. Чудові вина виробляються в долині Хантер, найбільша їх кількість - в регіоні Райверіна. Місто Скоун є центром розведення найбільш цінною і широко поширеною в Австралії породи коней Торубред.

Близько половини продукції лісової промисловості Австралії припадає на Новий Південний Уельс та Вікторію. В даний час значних площі на території штату знову засаджуються евкаліптовими лісами.

Північно-Східний район (Квінсленд) витягнувся з півдня на північ на 2,5 тис. км. Він займає територію по обидва боки Великого Вододільного хребта в тропічній і субекваторіальній зонах. Видобуток корисних копалин і кольорова металургія, м'ясне тваринництво і тропічне землеробство (крім цукрової тростини вирощують ананаси, папайю, манго, банани), м'ясна, цукрова і консервна промисловість – традиційні галузі місцевої спеціалізації. Новим став масовий розвиток туризму. Його об'єктами є Великий Бар'єрний риф, тропічні острови вздовж північної частини узбережжя і курортна зона «Золотий берег» – на півдні. Столиця штату – Брісбен – найбільше місто тропічної Австралії.

Штат Південна Австралія має найменшу обжиту прибережну територію. Причина – брак водних ресурсів у цій сухій субтропічній місцевості. В різноманітній гірничій промисловості штату світове значення має видобуток опалів. У сільському господарстві виділяється зрошуване виноградарство. Розвинене виноробство. Штат має свою чорну металургію на базі місцевих невеликих, але давно відомих покладів залізної руди. В Аделаїді працюють автомобільні заводи. Аделаїда, як і інші столиці штатів, є сучасним культурним та науковим центром. Ще в 50-х роках XX ст. у штаті було побудовано космодром «Вумера». В 90-х роках поруч з Аделаїдою виник «Хай-тек-Сіті» – багатофункціональний технополіс з австралійськими і японськими науковцями.

Західна Австралія – найбільший за площею штат. Він займає 2,5 млн. км кв., тобто 1/3 континенту і є найбільш відокремленою його частиною, яку інколи називають «Австралійським Далеким Заходом» (від Перта до Сіднея 3250 км). Економічне ядро штату – південно-західний кут континенту. Це сухі субтропіки з дуже сприятливим для життя людини кліматом. Але територія, яка отримує достатню кількість опадів, тут значно менша, ніж у штатах Новий Південний Уельс і Вікторія. Як наслідок, повільний розвиток Західної Австралії. Найпомітнішим етапом її історії став «мінеральний бум» у 60-70-х роках XX ст. Світової слави набули залізорудний басейн Пілбара і родовище алмазів Аргайл. В Західній Австралії знаходиться друга (менша) пшенично-вівчарська зона країни. Індустріальний район, який утворився навколо Перта, включає чорну металургію, нафтопереробку, автоскладання та інші галузі.

Тасманія є найменшим за площею і населенням штатом, який лежить на однойменному острові, відокремленому від материка Бассовою протокою. Острів має різноманітні, але невеликі за обсягами корисні копалини, ресурси гідроенергії та лісу. Їх використання є основою його економіки. В сільському господарстві виділяється плодівництво помірних широт.

ОКЕАНІЯ

Склад регіону

Традиційно Океанію поділяють на 3 історико – етнографічні області з урахуванням їх природних особливостей:

1.      Меланезія (з давньогрецької «Чорноострів´я»)

2.      Полінезія (з давньогрецької Багатоострів´я)

3.      Мікронезія (з давньогрецької «Дрібноострів´я»)

Розташування островів Океанії має свої особливості в різних районах Тихого океану. Так, на південному заході, у районах, розміщених ближче до Австралії та Індійського океану, острови більші за розмірами, гористіші, їх скупчення розташовані ближче одне до одного; на сході острови менші за площею, відстані між ними та їх групами зростають. Поряд із високими гористими островами трапляються низовинні, ледве піднесені над океаном коралові атоли.

Мікронезія

ЕГП. Регіон розташований у північно-західній частині Океанії. Острови мають переважно коралове, рідше вулканічне походження.

До складу Мікронезії входять: Каролінські, Маріанські, Маршалові острови, острови Гілберта.

Площа – 2,6 тис. км², в Океанії простягаються приблизно на 14 млн км².

Природні умови

Маріанські та Каролінські острови є вершинами підводних вулканів, складених лавами та іншими продуктами вивержень.

Кліматичні умови Океанії пов´язані передусім з її місцезнаходженням у тропічному поясі. Тільки Нова Зеландія розташована в субтропічних та помірних широтах. На клімат Океанії значно впливають пасати та пануючі у Південній півкулі (південніше 40° пд.ш.) протягом усього року вітри західних напрямків. Повітря прогрівається до +26…+27°С. пасати і західні вітри приносять рясні опади (не нижче 1000 мм, а у західній частині – 2000 мм). Частими бувають зливи.

Полінезія

ЕГП. Регіон простягнувся від крайнього південного заходу до східних околиць Океанії. Сюди належать: Нова Зеландія, острови Кука, Тонга, Товариства, Самоа, Туамоту, Тувалу, Маркізькі острови, Токелау, Гавайські Острови, острів Пасхи.

Площа – (без Нової Зеландії) – 26 тис км², з яких на Гавайські острови припадає 17 тис км². Площа Нової Зеландії 265 тис км².

Природні умови

Рельєф Нова Зеландії переважно гірський і високогірний, дуже розчленований. Новозеландська гора Джая (5029 м) є найвищою в Океанії. Окраїнами островів простягаються низовинні рівнини

Кліматичні умови Океанії пов´язані передусім з її місцезнаходженням у тропічному поясі. Тільки Нова Зеландія розташована в субтропічних та помірних широтах. На клімат Океанії значно впливають пасати та пануючі у Південній півкулі (південніше 40° пд.ш.) протягом усього року вітри західних напрямків. Повітря прогрівається до +26…+27°С. пасати і західні вітри приносять рясні опади (не нижче 1000 мм, а у західній частині – 2000 мм). Частими бувають зливи.

Меланезія

ЕГП. Регіон займає західну частину Океанії. Її утворюють: Папуа - Нова Гвінея, острови Санта-Крус, архіпелаг Бісмарка, Нові Гебриди, архіпелаг Луізіада, Нова Каледонія, Соломонові острови, острови Фіджі.

Площа – 969 тис км², з яких 6/7 припадає на Нову Гвінею.

Природні умови

Рельєф Нова Гвінея та інших островів Меланезії переважно гірський і високогірний, дуже розчленований. Окраїнами островів Гової Гвінеї простягаються низовинні рівнини.

Кліматичні умови Океанії пов´язані передусім з її місцезнаходженням у тропічному поясі. Тільки Нова Зеландія розташована в субтропічних та помірних широтах. На клімат Океанії значно впливають пасати та пануючі у Південній півкулі (південніше 40° пд.ш.) протягом усього року вітри західних напрямків. Повітря прогрівається до +26…+27°С. пасати і західні вітри приносять рясні опади (не нижче 1000 мм, а у західній частині – 2000 мм). Частими бувають зливи.

Природні ресурси (загальна характеристика)

Країни Океанії багаті на природні ресурси, але їх численні корисні копалини ще недостатньо розвідані. У Новій Гвінеї на шельфі виявлено родовища нафти, на самому острові – мідь, залізна руда, марганець, платина, срібло. Нова Каледонія багата на нікель (одне із найкрупніших у світі). На Фіджі є срібло. Нова Зеландія має у свої надрах кам´яне вугілля, срібло та золото. На численних біогенних островах значні запаси фосфатної сировини, найбільші з них – на острові Науру.

Головне багатство Океанії – агрокліматичні ресурси, сприятливі для цілорічного землеробства. Крім того, її багатством є тропічний ліс. Особливо цінується порода дерева «агатис» на Соломонових Островах, у Новій Каледонії. Середня лісистість регіону становить – 49%.

Населення

Загальна чисельність населення – 18 млн. осіб, з них 11 млн проживає в Папуа-Новій Гвінеї та Новій Зеландії. Для всіх країн регіону, крім Нової Зеландії, характерним є високий показник природного приросту населення – 15-20‰, середня тривалість життя – 65-70 років. За демографічними показниками Нова Зеландія має схожість із Австралією.

Більшість аборигенного населення Океанії належить до австралоїдної раси. Внаслідок змішання океанців з європейцями утворився численний прошарок населення -  метисів. Найбільше метисового населення на Маріанських островах, Гаваях та Таїті.

Майже в усіх країнах Океанії – християни (протестанти, католики).

У більшості країн Океанії міського населення небагато. Виняток становлять тільки Нова Зеландія (85%), Гавайські (80%) та Маршалові Острови (70%).

Господарство

Острівні країни Океанії, крім Нової Зеландії, належать до групи найменш економічно розвинутих у світі. Це пов´язано з тим, що ще на початку 70-х років ХХ ст. Океанія була майже повністю колоніальним регіоном. Її економічний розвиток стримувався і географічною віддаленістю островів від материків та між собою.

Основою господарства є сільське господарство, рибальство, лісозаготівля та лісовий промисел, туризм. На фоні інших острівних країн Нова Зеландія виділяється розвиненою економікою, яка по структурі господарства схожа на Австралійську.

Зовнішні економічні зв´язки

Експорт: продукція с/г та харчової промисловості, окремі країни (Нова Гвінея, Нова Зеландія, Науру, Нова Каледонія) експортують мінеральну сировину.

Імпорт: машини та обладнання, паливо, хімікати, споживчі товари, медикаменти.

1.      Закріплення матеріалу

Учні презентують класу інформацію по окремих регіонах

НОМЕНКЛАТУРА:

 Знайти на фізичні карті такі міста Австралії :

 Сідней, Мельбурн , Брісбен, Перт, Аделаїда .

Океанія :

Мікронезія: Каролінські, Маріанські, Маршалові острови, острови Гілберта.

Полінезія: Нова Зеландія, острови Кука, Тонга, Товариства, Самоа, Туамоту, Тувалу, Маркізькі острови, Токелау, Гавайські Острови, острів Пасхи.

Меланезія: Папуа - Нова Гвінея, острови Санта-Крус, архіпелаг Бісмарка, Нові Гебриди, архіпелаг Луізіада, Нова Каледонія, Соломонові острови, острови Фіджі.

Домашнє завдання: проч. параграфи 29- 31, виконати завдання 4 і 8 (ст. 163) і 7( ст. 169) письмово у роб.зошиті, вивчити номенклатуру. Переглянути відеофрагмент.

Працюємо за підручником 10 класу Географія , ось силка:

https://pidruchnyk.com.ua/1184-geografiya-10-klas-boyko.html - силка на підручник 

https://www.youtube.com/watch?v=fd8elxs0xh0  - силка на відеофрагмент