27.04. 2020. Лекція № 10. Країни Африки (Єгипет та ПАР)

Завдання для І курсу

Доброго дня, шановні студенти!

Нагадую за реферати, реферат № 1 приймаю до 04.05 ( включно) , 

реферат № 2  приймаю до 31.05 ( включно). 

Дуже уважно переглядайте зразок реферата, який я Вам надавала, не забуваємо за зміст, вступ, підпункти, висновки, список літератури, нумерацію сторінок, якщо щось не зрозуміло пишіть на електронну пошту:  koptevatania36@gmail.com

 Не забуваємо, що всі письмові роботи та лекційний матеріал фотографуємо і відправляємо на електронну пошту koptevatania36@gmail.com (пишемо прізвище та групу)

 А також всі лекції та практичні роботи повинні міститися у робочому зошиті. 

Отже,  сьогодні вивчаємо країни Африки ( Єгипет та ПАР) дізнаємося  специфіку промисловості, природно- ресурсний потенціал, мінерально- сировинну основу 

Незабуваємо за номенклатуру та субрегіони. Назабаром буде контрольна робота, тому намагаємося опанувати нове і запам'ятати.

Дата: 27. 04.2020 р.                     Здати  до 04.05. 2020 р.


Лекція № 10.  Тема: КРАЇНИ АФРИКИ :  ЄГИПЕТ ТА ПАР

Навчальна мета: актуалізувати знання про субрегіони Африки та найбільші країни, дослідити історико-географічні особливості розвитку країн Африки та сучасну політичну карту Африки; охарактеризувати загальні ознаки ЕГП, населення, галузевої та територіальної організації господарства; визначити причини економічної відсталості багатьох країн Африки; вдосконалювати навички роботи з картами, аналізувати статистичні данні.

Обладнання: фізична карта Африки, політична карта Африки, політична карта світу, атласи, підручники, таблиці, діаграми.

Основні поняття: колонізація, історико-географічний регіон, ЕГП, природні ресурси, демографічна політика, природний приріст, урбанізація, господарство, монокультурна спеціалізація, споживче сільське господарство,

Вступ. Багато вчених уважають, що східна частина Африки була прабатьківщиною людини. Саме тут при археологічних розкопках були виявлені численні знахідки, що свідчать про перебування перших людей, які жили більше ніж два мільйони років тому. Саме в Африці з’явилися могутні держави стародавнього світу: Стародавній Єгипет, царство Аксум, Карфаген.

Однак нині саме Африка є найвідсталішою та найбіднішою з усіх регіонів світу, приблизно половина її населення на південь від Сахари отримує за день праці менше 1 дол. США на одну особу, а загалом понад 200 млн. африканців потерпають через недоїдання.

У чому полягають причини соціальної та економічної відсталості країн регіону, чому саме африканський континент отримує найбільшу частку гуманітарної допомоги від розвинених країн світу, дізнаємося сьогодні на уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу

Склад території, формування політичної карти Африки

Майже всі африканські держави в минулому були європейськими колоніями. Зараз на континенті 53 держави і п’ять територій (острови в Атлантичному та Індійському океані).

Більшість країн — республіки з унітарним територіальним устроєм. Монархіями є Марокко, Лесото, Свазіленд; країни у складі співдружності: Сьєрра-Леоне, Кенія, Уганда, Танзанія, Замбія, Малаві, Ботсвана, Лесото, Маврикій. Федеративний устрій мають Південна Африка, Ефіопія та Нігерія.

Значна частина фахівців, у тому числі експерти ООН, виділяють п’ять регіонів: Північну, Західну, Центральну, Східну й Південну Африку. При цьому існують розбіжності щодо того, де мають проходити кордони між цими регіонами.

Населення. Другий тип відтворення. Кількість жителів — близько 1 млрд. (2009 р.), збільшується на 24 мільйона щорічно. Середній приріст 2,7 %. Демографічний вибух. Висока частка молоді (40 % діти до 15 років). Безробіття.

Урбанізація — 39 %, світове лідерство за темпами (приріст міського населення 4-6 % щорічно). Різноманітність етнічного складу. Найнижча у світі середня тривалість життя — 49 років.

Господарство Африки

Тривала колоніальна залежність призвела до крайньої економічної відсталості країн.

32 найменш розвинені країни світу (за класифікацією ООН) знаходяться в Африці. Середній показник ВВП на душу населення — 673 дол. США (в 4,5 рази менше за аналогічний середньосвітовий показник та в 30 разів менше, ніж у розвинених країнах). Найбільші показники ВВП на душу населення мають Південна Африка та нафтовидобувні країни, серед яких виділяється Лівія. Найменші (в Ефіопії, Сомалі, Чаді, Бурунді) коливаються від 100 до 300 дол. США. Економіка більшості країн має яскраво виражений аграрно-сировинний характер.

Провідною галуззю є рослинництво, багато країн спеціалізуються на монокультурах. Тваринництво відрізняється переважанням екстенсивних форм ведення.

Провідне місце належить гірничодобувній і гірничо-металургійній промисловості. З галузей обробної промисловості — легка і харчова. Перспективними галузями промисловості є металургія, машинобудування і хімічна промисловість.

Експорт: гірничорудна і сільськогосподарська сировина.

Імпорт: готова продукція.

ЄГИПЕТ

Площа — 1001,4 тис. км2. Населення — 79,6 млн осіб.

Унітарна республіка — 26 мухафаз (губернаторств). Столиця — Каїр.

ЕГП

Єгипет є найбільшою за кількістю, економічним потенціалом, політичним значенням та найбагатшою на історичну спадщину країною Північної Африки. Частина території країни — Синайський півострів — розташована в Південно-Західній Азії. Єгипет на півночі має вихід до Середземного моря, на сході — Червоного. На території країни розташований Отецький канал, який з'єднує Середземне і Червоне моря, моря басейнів Атлантичного та Індійського океанів.

Держава межує з Лівією на заході, Суданом — на півдні, Ізраїлем та Сектором Ґази Палестинської автономії (територія Ізраїлю) — на сході. Геометрична прямолінійність кордонів держави свідчить про колоніальну спадщину Африки, більшість із них проходять по Лівійській та Нубійській пустелях, майже незаселених територіях. Єгипет, як і сусідні Судан та Лівія, входить до міждержавних організацій — Африканського Союзу, Ліги арабських держав (штаб-квартира в Каїрі), "Ісламської конференції". Єгипет є країною-членом ООН.

Єгипет розташований в політично нестабільному регіоні. Із 1960-х рр. Північна Африка є одним із найбільших нафтовидобувних регіонів світу.

Перевагою ЕГП Єгипту є наявність власних великих запасів нафти і газу. Сусідня Лівія є членом ОПЕК і має 2 % розвіданих запасів нафти світу.

Єгипет сповна використовує переваги свого транспортно-географічного положення між Африкою та Азією. Держава має. змогу розвивати зв'язки з 24 країнами Середземномор'я і басейну Червоного моря. Через міжнародний Суецький канал проходить інтенсивний вантажопотік морського транспорту світового значення між морями басейнів Атлантичного та Індійського океанів.

Населення

Для Єгипту, як і для інших арабських країн, характерними є високі показники народжуваності (22 на 1000 осіб у 2005 р.), при невисоких показниках смертності (5 на 1000 осіб). Відповідно природний приріст населення стабільно великий і становить 17 на 1000 осіб на рік. Частка дітей і підлітків у віковій структурі населення є також високою — 35 %. Середня тривалість життя єгиптян — 67,1 року. Відповідно в структурі населення незначною є частка населення старшого віку — 4 %. Для Єгипту характерним є від'ємне сальдо зовнішньої міграції (-0,22 на 1000 осіб).

Єгиптяни (араби Єгипту) — це 98,9 % населення країни. Вони належать до європеоїдної раси, розмовляють каїрським і нижньоєгипетським діалектами арабської мови (семіто-хамітська мовна сім'я), сповідують мусульманство сунітського напрямку. На півдні Єгипту населення розмовляє нубійською мовою. Особливу етноконфесійну групу єгиптян складають копти, які з II ст. сповідують християнство.

Населення в Єгипті розміщене вкрай нерівномірно. Середня густота населення —79 осіб на 1 км2, у долині Нілу цей показник становить 2000 осіб на 1 км2. Більшість його сконцентрована в долині та дельті Нілу. Частила населення проживає в оазисах Нубійської та Лівійської пустель. Більшість .єгиптян живе в сільській місцевості, рівень урбанізації невисокий (45 %). Найбільші міста: Каїр (9,7 млн осіб), Александрія (3,6 млн осіб).

Загальна кількість трудових ресурсів становить приблизно 21 млн осіб, із них у сільському господарстві — 43 %, промисловості — 23 %, решта працюють на транспорті, у сферах торгівлі, послуг і зв'язку.

Переважна більшість населення країни неграмотна (чоловіки — 2/3, жінки — 90 %). Вищу освіту мають лише 0,4 % жителів.

Природні умови і ресурси

Основними видами ресурсів, які використовуються в промисловості, є нафта і газ, залізні руди і фосфорити. Як і у всій Північній Африці, вода є дефіцитним ресурсом. Найважливішим джерелом водних ресурсів є річка Ніл (у межах Єгипту — 1600 км, єгипетська назва Ель-Бахр). Окрім плантацій фінікової пальми, інших деревних насаджень немає.

Приблизно 94 % території Єгипту — це пустелі. Ландшафти Аравійської, Лівійської і Нубійської пустель представлені кам'янистими, щебеневими, галечниковими, глинистими, піщаними плато і низовинами. Дельта і долина Нілу з наносними ґрунтами займають 4 % площі Країни. На півночі Єгипту — субтропічний клімат, на решті території — пустельний тропічний. Єгипет розташований в межах сухої зони зволоження субтропічного і тропічного агрокліматичних поясів. Тут вирощують теплолюбиві культури з тривалим періодом вегетації — бавовник, кукурудзу, цитрусові, рис, фінікову пальму.

Єгипет найбагатший на туристичні і рекреаційні ресурси за всі регіони Північної Африки.

Єгипет належить до країн, що розвиваються. За розмірами ВНП (247 млрд дол. США) — це економічно найпотужніша країна Північної Африки, на неї припадає 1/3 сукупного ВНП всіх арабських країн. У структурі ВНП на приватний сектор економіки припадає 70 %. Основна увага приділяється розвитку імпортозаміщуючих галузей промисловості та розвиток туризму. Серйозна макроекономічна проблема — велика зовнішня заборгованість країни — 31 млрд дол. США. У системі міжнародного поділу праці Єгипет спеціалізується на виробництві нафтопродуктів, бавовни, текстилю, одягу та послугах у сфері туризму і транспорту. Промисловість у структурі ВНП становить 32 %, сільське господарство — 17 %. В Єгипті реалізується проект "Нова долина", який передбачає розширити поливні землі на 1,4 млн га.

ПАР

  Південно-Африканська Республіка – країна з величезним економічним потенціалом, багатими трудовими й природними ресурсами, цікавою історією, різноманітним етнічним складом та найбільшою часткою білого, азійського та змішаного населення на континенті. За класифікацією ООН, Південна Африка є країною із середнім рівнем прибутків. У країні найбільша розвинута економіка в Африці. Це єдина африканська країна у «Великій двадцятці» (G-20). Водночас у ній зберігається високий рівень бідності та безробіття, передусім серед чорношкірого населення. За розміром ВВП ПАР перебуває в третьому десятку країн світу, а в межах Африки поступається лише Нігерії та Єгипту. За військовою потужністю ПАР поступається в регіоні Єгипту та Алжиру, але це перша та єдина в Африці держава, що мала ядерну зброю та добровільно відмовилася від неї.

      ПАР – одна з небагатьох африканських країн, де не було жодного державного перевороту. Однак прикрою сторінкою в історії ПАР став расовий конфлікт між темношкірою більшістю та білою меншістю. Своєї кульмінації він досяг після того, як у 1948 р. був установлений режим апартеїду – офіційної політики расової дискримінації та гноблення, що її впродовж більш ніж 40 років проводили правлячі кола ПАР проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії. Метою цієї політики було створення «Південної Африки для білих». Зміна політичної системи відбулася після перших нерасових виборів на початку 90-х рр. ХХ ст. 

   Нинішню ПАР часто називають Райдужною країною. Назву вживають як метафору нового, різнокультурного та багатонаціонального суспільства, яке долає наслідки апартеїду. 

 Економіко-географічне положення

     ПАР – це приморська держава, що компактно розташована на крайньому півдні Африки. Межує з країнами, що розвиваються: на півночі з Намібією, Ботсваною та Зімбабве, на північному сході – із Есватіні та Мозамбіком. На території країни є анклав – країна Лесото. Північні сухопутні кордони проходять в основному малозаселеними напівпустельними територіями.

  Південну Африку називають «Країною двох океанів». Вона має протяжну берегову лінію, що забезпечує вихід на заході до Атлантичного океану, на сході – до Індійського. Це зумовлює наявність кількох великих морських портів, які гарантують країні вихід до всіх морських напрямків: Азії, Європи, Америки. 

      Природно-ресурсний потенціал

 ПАР – країна з унікальними природними умовами та багатими природними ресурсами. У рельєфі переважають рівнини та давні гори. Країна займає південний край Південноафриканського плоскогір’я, крутий схил якого на сході називають Драконовими горами, обривається до вузької прибережної низовини. На південному узбережжі країни височать давні сильно зруйновані Капські гори.

  В ПАР сформувалися достатньо різноманітні кліматичні умови. Внутрішні райони країни лежать у межах тропічного континентального клімату. Це малозаселений простір, зайнятий спустеленою саванною. У цих містах зими холодні, хоча сніг випадає рідко. Східне узбережжя зволожене достатньо й рівномірно протягом року: клімат тропічний морський. Там активно ведеться інтенсивне землеробство, а на схилах Драконових гір, зайнятих лісами, існують гірськолижні курорти. На крайньому південному заході клімат субтропічний середземноморський: з дощовою зимою та жарким, посушливим літом. Далі на схід опади випадають більш рівномірно й формуються морські субтропіки. Цю місцевість називають «шляхом садів».

   ПАР – одна з найбагатших на мінеральні ресурси країн світу. В країні виявлено майже 60 їх видів. Велика частина родовищ унікальна за умовами й масштабами залягання ресурсів. На відносно невеликій території трапляється унікальний набір руд: залізні, нікелеві, мідні, уранові, олов’яні, сурм’яні. В надрах країни зосереджено понад 90 % світових запасів марганцевих руд, понад 80 % платини, близько 60 % золота та хромових руд, 50 % ванадію. З нерудних ресурсів відкрито 20 % світових покладів алмазів. З осадових порід є значні запаси кам’яного вугілля та фосфоритів. Водночас у країні майже немає родовищ нафти та природного газу.

   Країна недостатньо забезпечена водними ресурсами. Густота річкової мережі вкрай нерівномірна. Найбільша річка країни Оранжева сильно міліє в нижній течії.  Південна Африка має достатні земельні ресурси. 15 % площ придатні для сільського господарства.   Унікальні природно-рекреаційні ресурси  – справжній скарб країни. Туристів приваблюють мальовничі краєвиди тропічних лісів, незаймані ландшафти саван, чарівні узбережжя з дивними пляжами двох океанів, річкові долини з високими водоспадами. А головне – все це збереглося практично у первозданному вигляді. 

      Працересурсний потенціал

    Населення країни перебуває на стадії демографічного переходу від ІІ до І типу відтворення населення. Народжуваність серед білого населення почала зменшуватися ще в 50 – 60-х рр. ХХ ст., а серед африканців – у 70 – 80-х рр. Нині показник народжуваності є одним з найнижчих в Африці  – 20,5 осіб/тис. 

Природний приріст суттєво знизився й становить 10,9 осіб/тис. Причому зростання населення постійно сповільнюється. На одну жінку припадає 2,5 дитини, що трохи вище від рівня простого відтворення. Середня тривалість життя має тенденцію до зростання, але поки що є низькою: 62,3 року (2016 р.). 20 років тому цей показник становив усього 43 роки.

    Нині в ПАР гостро постала проблема нелегальної міграції. Після скасування апартеїду й значного ослаблення контролю на зовнішніх кордонах у країну хлинув потік нелегалів із Зімбабве, Анголи, Мозамбіку та інших країн Африки.

Етнорасовий, культурний та мовний склад населення ПАР є результатом тривалої історії формування. За найбільшу кількість державних мов (11) ПАР занесено до Книги рекордів Гіннесса. Проте більшість громадян країни знає англійську. Офіційно населення поділяють на 4 групи: темношкірі африканці, білі, мулати (кольорові) та азіати.     

    Релігійний склад населення досить строкатий. У країні немає абсолютної релігійної більшості. Там проживають представники різних християнських церков. Є незначна кількість мусульман. Кожний шостий громадянин ПАР себе вважає атеїстом.

    Національна економіка ПАР достатньо забезпечена трудовими ресурсами. Витрати на оплату праці в країні значно нижчі, ніж в інших високорозвинутих країнах світу. Це привертає увагу іноземних інвесторів. Країна має велику працересурсну базу, що складається з робітників різних рівнів кваліфікації: кваліфікованих, малокваліфікованих та некваліфікованих. У країні діє законодавство щодо сприяння навчанню та підвищенню професійного рівня працівників. Розвиток наукового потенціалу стає вирішальним чинником економічного зростання країни.

ПАР має середній рівень густоти населення, що становить 45,8 осіб/км². Переважно через природні причини цей показник сильно коливається. Найбільш густо заселено вологі східні території, узбережжя океанів, гірничопромислові райони. Майже не заселеними є північні та центральні пустельні райони.

   Рівень урбанізації в ПАР високий – 64,3 %. Найчисленнішими є малі міста з населенням від 2 до 10 тис. осіб. У країні існує близько 50 великих міст, є 2 міста-мільйонери: Йоганнесбург (4,4 млн осіб) і Кейптаун (3,4 млн осіб). Їх визнано світовими містами. У адміністративній столиці країни Преторії проживає 741,6 тис. осіб. Навколо міст сформувалися міські агломерації. Найбільша з них – Йоганнесбург – Екурхулені (8,9 млн осіб). 

   Особливості структури економіки

    ПАР – країна з індустріальним типом економіки, в якій іноземний капітал посідає сильні позиції. В ПАР відбулася приватизація державних підприємств, що її влада назвала «реструктуризацією державного майна». Уряд тісно пов’язує макро- і мікроекономічні аспекти економіки шляхом вивчення коливань курсів національної і світових валют. Це створює сприятливі умови для експорту продукції у високорозвинуті країни. 

  Нині видобування кам’яного вугілля за внеском у національну економіку перевершило традиційну для ПАР золотодобувну промисловість. За його видобутком країна посідає 7-ме місце в світі та 1-ше – в Африці.  З початку 70-х рр. ХХ ст. поступово скорочуються обсяги видобутку золота, що пояснюється виснаженням родовищ і коливанням цін на ринку металів. Нині ПАР посідає 5-те місце в світі за його видобутком. «Золотим містом» називають Йоганнесбург, в районі якого розташовані золотодобувні копальні.

У вартісному вираженні головний експортний продукт ПАР – платина. За її видобутком країна на 1-му місці в світі. Країна дає до 85 % світового видобутку платини. Окрім власне платини Південна Африка видобуває й експортує метали платинової групи: паладій (30 % світового видобутку), родій, іридій, осмій, рутеній.

  Видобування алмазів  – найстаріше видобувне виробництво ПАР. Тривалий час країна була лідером у світі як у кількісному, так і вартісному вираженні щодо видобутку цієї сировини. Нині країна посідає 5-те місце в світі за видобутком алмазів (після Росії, Австралії, ДРК та Ботсвани). Але за їх вартістю країні немає рівних, оскільки видобуваються великі камені для ювелірного виробництва. За видобутком і переробкою уранових руд ПАР посідає 8-ме місце в світі та 3-тє в Африці (після Нігеру та Намібії). Майже весь уран вилучають як побічний продукт для переробки золотоносних руд. Видобуток залізних руд у ПАР склався після Першої світової війни та активно зростав протягом усього ХХ – початку ХХІ ст. Нині країна на 5-му місці в світі за видобутком цієї сировини. ПАР посідає провідні позиції у світі за видобутком марганцю, хромітів, ванадію, титану, цирконію, сурми. Розробляються родовища нікелю, міді, свинцю. 

      Переробна промисловість

 Машинобудування країни досить різноманітне. Воно представлене передусім виробництвом морських і річкових суден, локомотивів, залізничних вагонів, літаків, верстатів. Країна є великим складальником автомобілів, у т. ч. близько 30 світових брендів, таких як Mercedes-Benz, BMW, Toyota, Nissan, Ford, Volkswagen та ін.. Найбільшими центрами машинобудування є такі міста, як Порт- Елізабет, Кейптаун, Іст-Лондон, Дурбан, Йоганнесбург, Преторія.

   Хімічне виробництво є одним з провідних у переробній промисловості ПАР. Воно працює на місцевій сировині та виробляє продукцію переважно на експорт. Країна вирізняється виробництвом мінеральних добрив (Йоганнесбург, Преторія), вибухових речовин для видобування корисних копалин (Моддерфонтейн, Сомерсет-Вест, Сасолбург), нафтохімією (Дурбан, Кейптаун), вуглехімією (Сасолбург).   Центрами текстильної промисловості стали великі міста, що забезпечені трудовими ресурсами (Іст-Лондон, Порт-Елізабет, Кейптаун, Йоганнесбург, Преторія, Дурбан).

  Експортне значення набуло виробництво харчових продуктів: цукру з тростини, мороженої риби, заморожених і консервованих овочів і фруктів. 

     Сільське господарство Незважаючи на недостатньо сприятливі природні умови, аграрний сектор Південної Африки не лише повністю забезпечує власне населення сільськогосподарськими продуктами, а й у змозі експортувати сільськогосподарські товари на постійній основі. Успіхи аграрного сектору не в останню чергу пояснюються тим, що великі фермерські господарства залишилися у володінні сімей африканерів, зайнятих землеробством протягом багатьох поколінь (на відміну від сусідньої Зімбабве, де білі землю втратили, що спричиноло голодування населення).. Основними культурами були кукурудза та маніок.

    Нині за світовими стандартами продуктивність землеробства ПАР невисока. Частково це пояснюється примітивними методами обробітку земель. Іншими чинниками є ерозія ґрунтів і недостатня кількість опадів.

  У ПАР вирощують практично всі відомі сільськогосподарські культури субтропічного та тропічного поясів. Найбільша частка в загальній вартості сільськогосподарської продукції припадає на кукурудзу – основу раціону темношкірого населення. Важливе місце належить пшениці, що її вирощують переважно на західному узбережжі. Також вирощують сорго, овес, жито, ячмінь. Великі території зайнято під плантаціями цукрової тростини. В країні збирають різноманітні фрукти: ананаси, яблука, груші, персики, абрикоси, сливи, виноград, гуава, цитрусові та ін.

   Важливим для країни є розвиток тваринництва. Переважно екстенсивними виробництвами залишаються розведення великої рогатої худоби та вівчарство. Більш інтенсивного характеру й поширення на фермах поблизу великих міст набули птахівництво та розведення свиней. Внутрішнє споживання м’яса забезпечує розведення овець, бурських кіз, свиней, корів, свійської птиці. На світовий ринок постачають шкурки каракульських овець та вовни ангорських кіз (до 50 % світового виробництва мохеру припадає на ПАР). В останні роки почали розводити страусів; зростає експорт шкіри, м’яса та пір’я цієї птиці. 

    За виловом риби ПАР посідає провідне місце в Африці. Основні об’єкти морського рибного промислу – сардини, оселедець, хек, анчоус, морський окунь, скумбрія, тріска, капський лосось, макрель, тунець. Прибутковим є промисел акул, чиї плавці користуються попитом у країнах Південно-Східної Азії. Об’єктом полювання є капський тюлень. З безхребетних видобувають креветок, омарів, лангуст, устриць, восьминогів. Близько 40 % уловів припадає на прісноводну рибу, що її добувають у річках (зокрема Лімпопо), а також розводять у штучних водоймах. 

         Особливості розвитку третинного сектору економіки

    В економіці країни значну роль виконує третинний сектор економіки, що представлений багатьма видами послуг.

     Велике значення має розвиток науки. Південноафриканська наука відома своїми досягненнями в різноманітних сферах, зокрема перші пересадки серця, виробництво рідкого палива з вугілля та навіть створення власних атомних бомб. За рівнем розвитку науки ПАР не має собі рівних в Африці, більш того, за деякими якісними параметрами вона перевершує нові індустріальні країни. Розміри витрат на наукові дослідження в Південній Африці порівнянні з витратами інших високорозвинутих країн – близько 2 % ВВП.

    В освіту південноафриканська держава вкладає багато грошей: близько 6 % ВВП. Загальна середня освіта є обов’язковою. Школу відвідують до 90 % дітей. Грамотність по країні досягає 88 %. Розв’язування проблем освіти, якість якої, особливо в сільській місцевості, не така як треба, пов’язується з реалізацією формули «трьох Т»: Teachers (вчителі), Textbooks (підручники), Time (час).

     У країні добре розвинутий фінансовий сектор. Фондова біржа в Йоганнесбурзі є однією з 15 найбільших у світі. У банківському секторі широко використовують передові інтернет-технології. 5 південноафриканських банків входять до числа 500 найбільших у світі.

   З року в рік зростає в країні роль міжнародного туризму. За кількістю туристичних відвідувань серед африканських країн ПАР несуттєво поступається Марокко та Єгипту. Для туризму приваблвиві унікальна природа країни, екзотика місцевого способу життя, національні парки, пам’ятки історії, східні базари, золоті пляжі. Найвідоміші курорти – Кейптаун, Дурбан, Порт-Елізабет, Йоганнесбург. «Африканським Лас-Вегасом» називають місто розваг і грального туризму Сан-Сіті, збудоване у центрі алмазного та золотоносного району. 

       Характерні риси просторової організації господарства

    Територія ПАР освоєна нерівномірно. Однак через особливості історичного розвитку та сучасного адміністративного поділу в розміщенні економіки ПАР немає домінування одного центру. Найбільшими господарськими осередками тут є Йоганнесбург і Преторія. Особливо швидко розвиваються області, розташовані біля найбільших економічних центрів країни: Кейптауна, Дурбана, Порту-Елізабет, Іст-Лондона. 

        Зовнішні економічні зв’язки

    Економіка ПАР – одна з найбільш відкритих у світі: частка прибутків від зовнішньої торгівлі у ВВП значно вища, ніж у багатьох інших країнах. ПАР входить до 25 найбільших світових країн-експортерів. Питома вага експорту корисних копалин у сукупному експорті ПАР, незважаючи на поступове зниження, нині становить понад 33 %. Інші сектори економіки ПАР, що забезпечують більшу частину національного та експортного прибутку, – це сільське господарство, машинобудування, металургія, телекомунікації. Основні статті імпорту: нафта та нафтопродукти, продовольство, продукція хімічної промисловості. Прибутки від зовнішньої торгівлі досягають 50 % ВВП, при цьому обсяг експорту перевищує обсяг імпорту. Основними торговими партнерами країни є США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада; обіг зовнішньої торгівлі з цими країнами все збільшується. 

       Міжнародні зв’язки України з ПАР

     Південна Африка посідає одне з перших місць з-поміж африканських країн за товарообігом з Україною. Двосторонні економічні відносини регулюються низкою документів, передусім Торговельною угодою між урядом України та урядом ПАР. ПАР виявляє інтерес до України як до великого виробника наукомістких товарів і технологій. Українські підприємства вивозять до Південної Африки вироби з металу (холодно-, гарячекатану сталь), хімічні речовини промислового призначення (амоніак), продукцію військово-промислового комплексу. Із ПАР імпортуються мінеральна сировина, товари зі шкіри, вино, фрукти. Між країнами є чинними угоди про співпрацю в сільському господарстві, науково-технічне та торговельно-економічне співробітництво, співпрацю у сфері культури, науки й технологій. 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1.підручник, опрацювати § 42 - 43 (ст. 235 - 243), ось силка: https://pidruchnyk.com.ua/1184-geografiya-10-klas-boyko.html

2. вивчити теоретичний матеріал лекції, занотувати у робочий зошит та відправити на  електронну адресу: koptevatania36@gmail.com

3. виконати завдання 2 і 3 (ст.239) та завдання 4 і 5 ( ст. 243);

4. скласти презентацію ( країну на вибір Африки)  за типовими планом:
1. Географічне положеня країни
2. Природні ресурси та умови 
3. Економіко- географічне положення
4. Промисловість 
5. Сільське господарство 
6. Транспорт
7. Міжнародні зв'язки з України та країни

Всі письмо роботи та презентацію відправляємо на електронну пошту koptevatania36@gmail.com Не забуваємо про здачу номенклатури.

Бажаю успіхів!